Податкова пільга для ІТ сектору, яка впродовж останніх десяти років дозволяла продавати програмну продукцію без нарахування ПДВ, з 1 січня цього 2023 року вже не діє. У цій статті відповідаємо на питання про те, які наслідки скасування даної пільги, кого з ІТ-сектору це стосується, а хто може «спати спокійно», не задумуючись про можливе донарахування ПДВ.
Які операції, що були звільнені від оподаткування, тепер оподатковуються ПДВ?
З 1 січня 2023 року ПДВ оподатковуються операції з постачання програмної продукції, а також операції з програмною продукцією, плата за які не вважається роялті. До операцій з постачання програмної продукції, відносять:
- Постачання результату комп’ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп’ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів та доступу до них;
- Постачання примірників (копій, екземплярів) комп’ютерних програм, їх частин, компонентів у матеріальній та/або електронній формі, у тому числі у формі коду (кодів) та/або посилань для завантаження комп’ютерної програми та/або їх частин, компонентів у формі коду (кодів) для активації комп’ютерної програми чи в іншій формі;
- будь-які зміни, оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу комп’ютерних програм, права на отримання таких оновлень, змін, додатків, доповнень протягом певного періоду часу;
- постачання криптографічних засобів захисту інформації.
Чи всі операції з постачання програмної продукції з 1 січня 2023 року оподатковуються ПДВ?
Можна стверджувати, що не всі операції, а лише ті, в яких отримана плата за передачу програмної продукції не вважається роялті. Адже податкове законодавство чітко визначає, що операції з виплат роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, не є об’єктом оподаткування ПДВ. Далі пояснюємо, що таке роялті, а які з платежів роялті не вважаються.
Отже, роялті – це платіж, отриманий як винагорода за використання або надання права використання об’єкта права інтелектуальної власності, в тому числі комп’ютерної програми.
При цьому не вважаються роялті платежі, отримані:
- як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо вона використовується кінцевим споживачем;
- за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);
- за придбання речей (в тому числі носіїв інформації), у яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, у користування, володіння та/або розпорядження особи;
- за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передання таких прав надають право особі, яка їх отримує, продати чи здійснити відчуження іншим способом права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного чи наукового досвіду (ноу-хау);
- за передання права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.
Отже, ключовим для віднесення платежу в операціях з програмною продукцією до категорії роялті є те, що покупець програмної продукції не є кінцевим споживачем такої продукції, а також те, що програмна продукція передається покупцеві без мети та права її подальшого розповсюдження чи розпорядження (продажу) покупцем.
У випадку, якщо платіж, отриманий суб’єктом господарювання за передачу програмної продукції, відповідає визначенню роялті, то такі операції з програмною продукцією не будуть оподатковуватись ПДВ.
Чи оподатковуються ПДВ операції з постачання ІТ послуг нерезидентам?
В цьому питанні, керуючись ще чинною позицією фіскалів, потрібно визначати з чим маємо справу: з постачанням програмної продукції як товару, при якому відбувається перехід права власності від розробника до замовника, чи постачання послуг з розробки програмного забезпечення, в яких право на програмну продукцію після завершення розробки одразу виникає у замовника.
В першому випадку, при постачанні програмної продукції як товару, якщо покупцем виступає нерезидент, ПДВ виникає, оскільки з 1 січня 2023 року пільга, яка звільняла такі операції від оподаткування, скасована.
В другому випадку, при постачанні послуг з розробки програмного забезпечення ключовим є визначення того чи місце постачання послуг знаходиться на митній території України, оскільки це є визначальним для донарахування ПДВ. У випадку надання послуг з розробки ПЗ місцем постачання таких послуг вважається місце, де отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання. В ситуації з замовником нерезидентом одразу стає зрозуміло, що в місце постачання послуг буде знаходитись поза митною територією України, а, отже, такі послуги не є об’єктом оподаткування ПДВ. При цьому наголошуємо на тому, що поділ постачання ПЗ на постачання товарів та постачання послуг є досить умовним і базується на думці фіскалів, викладеній в узагальнюючій податковій консультації, наданої ще під час дії ІТ-пільги. Надалі будемо відслідковувати появу нових роз’яснень податкової та Мінфіну в цьому питанні.
Хто є платником ПДВ, а кому з ІТ-бізнесу не обов’язково реєструватись платником ПДВ?
Кожен суб’єкт господарювання в Україні може зареєструватись платником ПДВ за своїм добровільним рішенням. Проте закон містить також підставу для реєстрації платником ПДВ в обов’язковому порядку. Зокрема, якщо загальна сума доходу, сукупно отримана господарюючим суб’єктом від здійснення оподатковуваних ПДВ операцій, за останні 12 календарних місяців, перевищує 1 млн гривень, то такий господарюючий суб’єкт зобов’язаний зареєструватись платником ПДВ. З моменту реєстрації платником ПДВ усі операції з постачання програмної продукції такого суб’єкта господарювання підлягатимуть оподаткуванню ПДВ за основною ставкою 20 %, яка додається до ціни послуг.
Проте, як кажуть, з кожного правила є винятки.
Так, правило обов’язкової реєстрації платником ПДВ не поширюється на платників єдиного податку. Це означає, що здійснюючи постачання програмної продукції, платники єдиного податку не підпадають під правило обов’язкової реєстрації та здійснювати постачання ПЗ без донарахування ПДВ. При цьому, слід не забувати про обмеження ліміту доходів, які дозволені на спрощеній системі. Так, спрощенцям 3 групи 5 %, ФОП та юридичним особам, в 2023 році дозволено отримувати дохід, що не перевищує 7 818 900 грн. При перевищенні цього ліміту платник єдиного податку «злітає» зі спрощеної системи та переходить на загальну систему оподаткування, на якій вже діють правила обов’язкової реєстрації ПДВ, що описані вище.
Також хочемо нагадати, що на період дії воєнного стану в Україні запроваджено особливий режим для платників єдиного податку, який за умови його обрання, дозволяє сплачувати єдиний податок за ставкою 2%. При цьому, до таких «особливих платників» не застосовується обмеження щодо обсягу доходу протягом року. Попри це, слід мати на увазі, що особливий режим на законодавчому рівні може бути скасований вже в липні цього 2023 року.
Отже, підсумовуючи все вищесказане, робимо наступні висновки:
- з 1 січня 2023 року операції з постачання програмного забезпечення, а також операції з програмним забезпеченням, плата за які не вважається роялті, оподатковуються ПДВ. Це стосується доходу як від резидентів, так і нерезидентів.
- не оподатковуються ПДВ операції, в яких плата за надання послуг, вважається роялті.
- при постачанні послуг з розробки програмного забезпечення нерезидентам, ПДВ не виникає, в разі якщо право власності на результат послуг виникає у замовника одразу по завершенню надання таких послуг, а не переходить від розробника до замовника. При цьому пам’ятаємо про те, що позиція фіскалів у цьому питанні досить давня і може бути змінена у зв’язку із скасуванням ІТ-пільги. Тож тримаємо це на контролі, розуміючи ризики донарахування ПДВ при роботі з нерезидентами.
- платники єдиного податку 2 групи та 3 групи (2% та 5%) мають право здійснювати операції з постачання програмної продукції без нарахування ПДВ, за умови дотримання вимог щодо ліміту доходів та ін., які передбачені для конкретної категорії платників єдиного податку.