Поняття зовнішньоекономічного договору.
Основний Закон, який регулює в Україні зовнішньоекономічну діяльність це Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», № 960-XII від 16.04.91 (надалі – «ЗУ «Про ЗЕД»).
Зовнішньоекономічний договір (контракт) (надалі – «Договір» та/або «Договір ЗЕД») це домовленість двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Вимоги до сторін та Договору встановлені ст. 6 ЗУ «Про ЗЕД» і їх не так багато.
Сторони Договору мають бути здатними до укладення Договору відповідно до законодавства України та/або закону місця укладення Договору.
Сам Договір повинен бути складений у відповідності до вимог законодавства України з урахуванням міжнародних договорів України.
Сторони Договору також мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це прямо не заборонено законами України.
Яскравим прикладом застосування таких правил є міжнародні правила Інткотермс.
Форма Договору ЗЕД
- Договір ЗЕД укладається у простій письмовій або в електронній формі
- У разі експорту послуг (крім транспортних) ЗЕД Договір може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги.
Якщо сторони вирішили укласти Договір в електронній формі, вони повинні керуватися вимогами Закону України «Про електронну комерцію» та Закон України «Про електронні довірчі послуги».
Умови Договору ЗЕД
Сторони мають право укладати будь-які види ЗЕД Договорів, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Незважаючи на те, що Сторони вільні у виборі права, яке буде застосоване до Договору, та при виборі ними законодавства іншої держави ніж Україна, Договір ЗЕД може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.
Враховуючи це, стає очевидним, що при укладенні договору, при визначенні його істотних умов, Сторонам необхідно користуватися вимогами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших законів та підзаконних актів України, до певного виду договору.
Істотні умови Договору ЗЕД.
Цивільний кодекс України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Також, кодексом встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до Цивільного кодексу України, істотними умовами будь якого договору є:
- умови про предмет договору;
- умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду;
- усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Аналогічні за змістом норми містить і Господарський кодекс України, але виділяє, що сторони у будь-якому разі повинні погодити ціну та строк дії договору.
Підсумовуючи вищевикладене, умови про предмет, ціну та строк є істотними для будь якого договору, щодо інших істотних умов, то їх перелік встановлюємо для кожного договору окремо, враховуючи волю та домовленості сторін та вимоги чинного законодавства до такого виду договору.
Уважно потрібно поставитися до місця укладання Договору і судових спорів. Від цього може залежати застосовне до Договору право (якщо в ньому немає спеціального застереження про це), яке буде оподаткування і які витрати понесуть сторони на вирішення спору, якщо він виникне.
Наказ Мінекономіки про форму Договору ЗЕД
Окремо хочемо звернути увагу, що до 07.08.2020 року, діяв наказ Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України N 201 від 06.09.2001 р. «Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)», якій містив детальні вимоги до умов Договорів ЗЕД.
Серед переліку обов’язкових таких умов він виділяв наступні:
- Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.
- Преамбула.
- Предмет договору (контракту).
- Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).
- Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг).
- Ціна та загальна вартість договору (контракту).
- Умови платежів.
- Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг)
- Упаковка та маркування.
- Форс-мажорні обставини.
- Санкції та рекламації.
- Урегулювання спорів у судовому порядку.
- Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.
Серед умов, які можуть бути включені у Договір за домовленістю сторін, Наказ виділяє наступні:
- страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок унесення змін до договору (контракту) та ін.
Незважаючи на втрату чинності цим наказом, вважаємо, що його положення можна застосовувати як певний гід при складанні Договорів ЗЕД.
Імперативні норми
Сторони Договору ЗЕД вільні у виборі права, застосовного до Договору або його окремих положень, при цьому все ж необхідно враховувати положення Закону України «Про міжнародне приватне право» про так звані, імперативні норми.
Вказаним законом встановлено, що незалежно від права, яке підлягає застосуванню до Договору, дію імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, обмежити не можна.
Прикладом таких норм є обов’язкова нотаріальна форма договору про відчуження нерухомого майна та його реєстрація державою.
Важливо пам’ятати про імперативні норми, встановлені Національним Банком України що до розрахунків за Договорами ЗЕД.
Приведемо приклад:
- постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» встановлені граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, які становлять 365 календарних днів.
Одразу звертаємо увагу, що термін «Товар» тут вживається у значенні, встановленому ЗУ «Про ЗЕД», а саме:
«Товар – будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі)».
Тобто законодавчо встановлено, що оплата за Договором ЗЕД, а також поставка товару, надання послуг, виконання робіт, повинні бути здійснені протягом 365 днів. Порушення цієї вимоги тягне застосування заходів впливу у вигляді штрафних санкцій.
Граничні строки не поширюються на:
операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” (далі – незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій
Станом на день публікації цієї статті незначна сума складає до 400 тисяч гривень.
Це основні умови до Договорів ЗЕД, на яких хотілося зробити акцент у статті, загалом, при коректному складанні Договору зовнішньоекономічна діяльність не є чимось складним.
Законодавство України не вимагає спеціальних дозволів, ліцензій для здійснення компаніями або підприємцями України зовнішньоекономічної діяльності.