13 вересня 2024 р.

Працевлаштування іноземця, основне місце роботи якого залишається за кордоном, не часто трапляється на практиці, але є вигідним для певних моделей бізнесу. Про вимоги, правові та податкові наслідки такого працевлаштування розповідаємо далі у цьому матеріалі. Відомий факт, що з 2022 року органи служби зайнятості почали масово скасовувати дозволи на працевлаштування іноземців, яким українські роботодавці не нараховували заробітну плату та за яких не сплачували податки. Наслідками такого скасування для іноземця могло бути автоматичне скасування його посвідки на проживання в Україні, а для роботодавця – неможливість протягом 1 року отримувати чи продовжувати дозволи на працевлаштування для будь-яких інших іноземців. Законодавство дозволяє використовувати працю іноземців в Україні лише після отримання спеціального дозволу від органів Державної служби зайнятості. Стандартно використання праці іноземця відбувається на підставі укладення трудового договору між таким іноземцем та українським роботодавцем з усіма похідними обов’язками роботодавця – повідомлення про початок роботи працівника, виплати зарплати, сплати податків та соціального внеску тощо. При цьому законодавець передбачає окрему категорію іноземних працівників, які виконують роботу на території України, але трудовий договір з українським роботодавцем не укладають. Цією категорією іноземців є так звані «відряджені іноземні працівники». Особливістю роботи відряджених іноземних працівників в Україні є те, що трудовий договір з іноземцями укладається не українським, а іноземним роботодавцем. Підставою для використання праці відряджених іноземців в Україні є зовнішньоекономічний контракт, за яким іноземний роботодавець направляє свого працівника до української компанії для виконання певного обсягу робіт на території України. В даному випадку український роботодавець не укладає трудовий договір з іноземцем, проте все одно зобов’язаний отримати дозвіл на його працю від органів Державної служби зайнятості. Такий дозвіл видається на строк дії контракту між іноземним роботодавцем та українською компанією, але не більше, ніж на три роки. При цьому решта дозволів на працевлаштування іноземців видаються максимально на дворічний строк. Офіційна плата за видачу дозволу на строк до трьох років включно в 2024 році становить 30 280 грн (10 прожиткових мінімумів для працездатного населення станом на 1 січня року, в якому подаються документи). За загальним правилом міжнародного приватного права в Україні трудові відносини відряджених іноземних працівників, які мають укладений трудовий договір з іноземною компанією, не регулюються правом України, якщо інше не встановлено міжнародним договором. Виходячи із загального правила в українського роботодавця по відношенню до відрядженого іноземного працівника не виникає обов’язку повідомляти контролюючі органи про початок роботи такого працівника, виплачувати заробітну плату, оскільки така виплачується іноземною компанією, а також оформлювати картку платника податків для іноземця. Оскільки український роботодавець не виплачує відрядженому іноземному працівнику заробітну плату, в нього відсутній обов’язок із сплати податку з доходу працівника у вигляді зарплати, та сплати соціального внеску. При цьому, наголошуємо на тому, що у випадках використання праці відряджених іноземних працівників несплата соціального внеску українськими роботодавцями за таких працівників не може бути підставою для анулювання дозволу органу Державної служби зайнятості відповідно до п.10 ч. 2 ст. 42-10 Закону України «Про зайнятість населення».