Розкриття банку бенефіціарів іноземного контрагента при оплаті закордон

Коли законодавство вимагає від української компанії надавати інформацію про іноземного контрагента, включаючи його структуру власності (бенефіціарів)

Таке зобов'язання встановлено Правлінням Національного Банку України та закріплено Постановою № 8 від 02 січня 2019 року. При відкритті та використанні рахунку української компанії банки вимагають надати та оновлювати інформацію щодо власників такої компанії. В деяких випадках банки почали вимагати від українських компаній інформацію і про іноземних контрагентів. Коли така вимога є обґрунтованою та що саме бажано заздалегідь отримати від іноземного контрагента, розберемо в цій статті.

Так, відповідно до п. 3 Постанови № 8, банківська установа зобов'язана забезпечити всебічний аналіз та перевірку документів (інформації) про валютні операції з метою запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Відтак, перелік валютних операції щодо яких закріплено таке зобов'язання складають:

1. купівля іноземної валюти з метою здійснення розрахунків/переказів коштів за межі України, на інвестиційні рахунки, поточні рахунки нерезидентів ‒ юридичних осіб, відкриті в Україні;
2. здійснення розрахунків/переказів у гривнях та іноземній валюті за межі України, на інвестиційні рахунки, поточні рахунки нерезидентів ‒ юридичних осіб, відкриті в Україні;
3. здійснення розрахунків/переказів коштів на користь нерезидентів через філії банків, відкриті на території інших держав;
4. зарахування коштів у гривнях та іноземній валюті, що надійшли з рахунків, відкритих в Україні, на інвестиційні рахунки, поточні рахунки нерезидентів ‒ юридичних осіб, відкриті в Україні.

Крім того, право на перевірку інформації щодо нерезидентів встановлено ч. 2 ст. 10 Закону України «Про валюту і валютні операції», де зазначено, що суб'єкти валютних операцій -- резиденти та нерезиденти зобов'язані надавати інформацію про їхні валютні операції уповноваженим установам, через які здійснюються такі валютні операції, у межах, що стосуються діяльності таких суб'єктів валютних операцій в Україні.

Процедура перевірки інформації щодо учасників валютних операцій включає два етапи, а саме:

перший етап -- це первинний аналіз документів (інформації) про валютні операції, на які розповсюджуються вимоги Положення № 8, до моменту проведення валютної операції з метою виявлення сумнівної валютної операції.

другий етап -- це виявлення сумнівної валютної операції, що може здійснюватися шляхом установлення наявності індикатора, зазначеного в додатку до цього Положення (уключаючи індикатор, установлений на власний розсуд уповноваженої установи (банку)). За однією валютною операцією може бути встановлено декілька індикаторів.

Так, вимога щодо надання інформації/документів щодо структури власності, кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) учасників валютної операції встановлена зокрема індикатором № 13 (здійснення юридичною особою або фізичною особою -- підприємцем валютної операції у межах запроваджених Національним банком України лімітів на проведення окремих валютних операцій, які мають бути відображені в автоматизованій інформаційній системі Національного банку України «Ліміти валютних операцій»).

Детальний перелік індикаторів та заходи щодо здійснення банками аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції можна знайти за наступним посиланням.

Відтак, відповідно до Додатку №4 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу затвердженого Постановою Національного Банку України № 65 від 19.05.2020 р. основними вимогами щодо оформлення пакету додаткових документів для проведення окремих валютних операцій є документи, що підтверджують структуру власності та дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника (Далі --- КБВ).

Такими документами можуть бути:

• витяг з торгового/комерційного/судового реєстру;
• установчі документи (Memorandum or Articles of association/By Law);
• сертифікати акцій (Share certificates);
• копії трастових декларацій від номінального акціонера (Deed of Trust), декларацій довірчої власності, довіреності, афідевіт тощо.
• посилання на офіційний інтернет сайт компанії нерезидента, де міститься інформація про структуру власності, КБВ та діяльність нерезидента.

Документи щодо структури власності та КБВ мають містити актуальну інформацію з датою оформлення документу, завірені підписом та печаткою (за наявності) компанії-нерезидента. У документі має бути обов'язково зазначено:

1. Якщо засновники -- фізичні особи:
   • ПІБ фізичних осіб КБВ, їх громадянство та дата народження
   • країна постійного місця проживання;
   • частка у статутному капіталі/ прав голосу в юридичній особі.
2. Якщо засновники --- юридичні особи:
   • найменування;
   • країна реєстрації;
   • частка у статутному капіталі.
   • інформація про КБВ: ПІБ фізичних осіб КБВ, їх громадянство та дата народження. Ця вимога не застосовується до акціонерних компаній.

У випадку акціонерних товариств потрібно вказати назву фондової біржі, де акції знаходяться у вільному обігу. (Лист від контрагента-нерезидента довільної форми).

Крім того, варто зазначити, що перевірка інформації наданої банку особами-нерезидентами, повинна повністю відповідати інформації зазначеній у країні реєстрації такого суб'єкта господарської діяльності.

Тому що, у 2017-му році Україна приєдналась до Глобального реєстру бенефіціарних власників в рамках міжнародного проекту OpenOwnership, що підтверджується Постановою КМУ № 339 від 18 травня 2017 р., а відтак у всіх суб'єктів фінансового моніторингу в Україні є доступ до системи Глобального реєстру бенефіціарних власників.

Додатково, варто зазначити, що у випадку виявлення недостовірної інформації наданої учасниками валютних операцій, банк зобов'язаний застосувати ряд відповідних заходів щодо таких учасників відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Таким чином, під час укладання договору з нерезидентом, бажано попередити його про можливу необхідність надання ним документів для українського банку, і навіть краще взяти їх заздалегідь, оскільки такі вимоги банку можуть виникнути пізніше і неможливість розрахунків в валюті створить для української компанії ризик призупинення операцій за таким контрагентом.